Транспозитивні основи позитивних прав людини
DOI:
https://doi.org/10.21564/2227-7153.2012.2.184127Ключові слова:
права людини, структурний і етичний аналіз прав людини, теорія Г. Єллінека щодо статусу, людська гідність, універсальність та універсалізація прав людиниАнотація
Права людини є індивідуальними правами, які накладають на адресата обов’язок забезпечити людині певні основоположні цінності. Вони можуть мати транспозитивну або позитивну форму. В якості транспозитивних прав вони або природними правами. Якщо моральні права є обов’язковими для усіх і слугують виконанню морального обов’язку, то природні права вважаються обов’язковими лише для органу державної влади, тому що вони походять з моральної природи як такої. Позитивні права людини або основоположні права — це права людини, трансформовані у позитивне право згідно із процесуальними нормами задля встановлення відповідного (міжнародного чи національного) закону, за виконанням якого слідкують чи забезпечують їх застосування за допомогою відповідних заходів відповідно до обов’язкових норм. У статті проаналізовано цю структуру і проілюстровано на прикладі «справ охоронців кордону» в Німеччині та на основі так званої формули Радбруха.
Посилання
Entscheidungen des Bundesverfassungsgerichts BVerfGE 95. — Mauerschützen / Border Guards.
Radbruch G. Gesetzliches Unrecht und übergesetzliches Recht // Süddeutsche Juristenzeitung. — 1946. — S. 105 ff.
Alexy R. Die Institutionalisierung der Menschenrechte im demokratischen Verfassungsstaat // Philosophie der Menschenrechte / S. Gosepath, G. Lohmann (Hrsg.). — Frankfurt/Main, 1998. — S. 244-264.
Arendt H. Elemente und Ursprünge totaler Herrschaft. — 13. Aufl. — München, 2009.
Menke C. Philosophie der Menschenrechte. — Hamburg, 2007.
Höffe O. Transzendentaler Tausch — eine Legitimationsfigur für Menschenrechte? // Philosophie der Menschenrechte / S. Gosepath, G. Lohmann (Hrsg.). — Frankfurt/ Main, 1998. — S. 29-47.
Koller P. Der Geltungsbereich der Menschenrechte // Philosophie der Menschenrechte / S. Gosepath, G. Lohmann (Hrsg.). — Frankfurt/Main, 1998. — S. 96-123.
Griffin J. On Human Rights. — Oxford, 2011.
Brugger W. Das Menschenbild der Menschenrechte // Jahrbuch für Recht und Ethik. — B. 3. — 1995. — S. 121-134.
Buchanan A. The Egalitarianism of Human Rights // Ethics. — B. 120. — 2010. — S. 679-710.
Rorty R. Menschenrechte, Rationalität und Gefühl // Die Idee der Menschenrechte / S. Shute, S. Hurley (Hrsg.). — Frankfurt/Main, 1993. — S. 144-170.
Lohmann G. Menschenrechte zwischen Moral und Recht // Philosophie der Menschenrechte / S. Gosepath, G. Lohmann (Hrsg.). — Frankfurt/Main, 1998. — S. 62-95.
Arendt H. Es gibt nur ein einziges Menschenrecht // Die Wandlung. — IV. — 1949. — S. 754-770.
HabermasJ. Faktizität und Geltung. — Frankfurt, 1994.
Habermas J. Über den Internen Zusammenhang von Rechtsstaat und Demokratie // Ders.: Die Einbeziehung des Anderen. — Frankfurt/Main, 1996. — S. 293 ff.
Brugger W. Stufen der Begründung von Menschenrechte // Ders.: Liberalismus, Pluralismus, Kommunitarismus. — Baden-Baden (Interdisziplinäre Studien zu Recht und Staat 12), 1999. — S. 127-141.
Hofmann H. Menschenrechtliche Autonomieansprüche. — Zum politischen Gehalt der Menschenrechtserklärungen // Juristenzeitung. — 1992. — S. 165-175.
O’Neil O. Transnationale Gerechtigkeit // Philosophie der Menschenrechte / S. Gosepath, G. Lohmann (Hrsg.). — Frankfurt/Main, 1998. — S. 188-232.
Rawls J. The law of peoples. — 2. Aufl. — Cambridge, 2000.
Bobbio N. Das Zeitalter der Menschenrechte. — Berlin, 1998.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Філософія права і загальна теорія права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
