DOI: https://doi.org/10.21564/2227-7153.2019.1.186550

Природне право як екзистенційне право

В. Майхофер

Анотація


Грандіозні події ХХ ст., такі як Перша та Друга Світові війни зруйнували великі ілюзії правової думки Просвітництва. Однією з таких ілюзій було класичне природне право та права людини. Злочини нацистського та сталінського режимів чітко показали, що природне право та права людини є лишень раціональним припущенням без онтологічної бази. Однак і теоретичний опонент зазначених вчень, правовий позитивізм, як нібито найбільш реалістична та раціональна правова доктрина, втратив власну репутацію внаслідок численних злочинів, вчинених тоталітарними режимами згідно норм діючого законодавства.  Тому філософи і теоретики права після Другої світової війни спробували відродити ідею природного права і прав людини шляхом їх узгодження з положеннями новітніх філософських доктрин. Такі філософські напрями як феноменологія, екзистенціалізм, герменевтика стали новим методологічним підґрунтям правової філософії. Однією з таких спроб – помислити право новим чином, як екзистенційно-онтологічний феномен – стала робота видатного німецького правознавця Вернера Майхофера під назвою «Природне право як екзистенційне право». На відміну від класичної правової думки, коли природне право розумілося як чисто деонтологічна ідея, Вернер Майхофер намагається мислити право як онтологічний феномен, який вкорінено не в ідеальному вимірі Належного, але у нашому спільному бутті-з-Іншими у світі. Подібним чином права людини з чисто раціональної конструкції перетворюються на екзистенційні можливості людської істоти. Джерелом подібного, екзистенційного права є не офіційна правова норма, видана державною владою, і не певні «природні» закономірності. Лише відповідальна людська істота у межовій ситуації вільного вибору здатна вирішити, чим є природне право як право екзистенційне. Відтак на місце абсолютного законодавця, такого як Бог, Природа чи Держава приходить сама людина, яка є вільною подібно до Бога-батька номіналізму, однак на відміну від нього є відповідальною за наслідки свого вибору. У подібному випадку, у правовій ситуації людина є приреченою на свободу, коли призначенням людини є здійснити себе і одночасно право. У даному випадку екзистенційні можливості буття-з-Іншими є не трансцендентальними умовами нашого буття-у-світі, але постають як живе природне право – екзистенційне право.


Ключові слова


природне право; екзистенційне право; екзистенційні суб’єктивні права; людина; історична екзистенція

Повний текст:

PDF

Пристатейна бібліографія ГОСТ




Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Copyright (c) 2019 Філософія права і загальна теорія права

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.

ISSN 2227-7153 (Print) ISSN 2707-7039 (Online)