Гуманітарно-правова проблематика у філософській публіцистиці В. С. Соловйова

Анотація

Стаття являє собою одне з перших пострадянських досліджень, присвячених філософсько-правовим поглядам В. С. Соловйова. Автор привертає увагу до знаменного парадоксу: ініціатива філософського освоєння західноєвропейських ліберальних цінностей (ідеї прав людини і правової держави) виходила в Росії не від політичних лібералів і західників, а від недавнього слов’янофіла. Громадянська позиція В. С. Соловйова — це позиція дисидента-правозахисника, споріднена тій боротьбі за свободу совісті у широкому розумінні, яку в Західній Європі XVI–XVII ст. вели видатні діячі релігійної Реформації. Систематичне осмислення прав людини у його творах є не що інше, як юридичне розгортання християнської етики. Звертаючись до основного етичного тексту пізнього Соловйова — «Виправдання добра», автор акцентує на темі морального обґрунтування права і трактування його як цивілізаційного «етичного мінімуму». У статті показано, що філософія права В. С. Соловйова утворює єдине ціле з його оригінальним філософським розумінням національної самосвідомості. Неодмінними компонентами останньої видатний російський мислитель вважав самокритику та історичне каяття, а найтяжчий із «гріхів Росії» вбачав у дефіциті праворозуміння.