Інструментальне розуміння права в контексті суб’єктного підходу: щодо проблеми взаємодії методологічних стратегій

Анотація

У статті осмислюються проблеми взаємодії методологічних юридичних стратегій різного рівня, висувається ідея допустимості використання до аналізу правової реальності суб’єктного підходу, заснованого на вивченні реального світу через якості суб’єкта (саморегулювання, саморозвиток, цілепокладання, рефлексія, буття в непередбачувано змінюваному середовищі і т. д.). Висувається і обґрунтовується гіпотеза про те, що використовуване в юриспруденції інструментальне розуміння права допустимо розглядати як складову частину суб’єктного підходу, що є закономірним розвитком юридичної науки. Передбачається, що постійне розширення об’єкта інструментального підходу в праві об’єктивно має включати вивчення суб’єкта, який і використовує право як інструмент для досягнення власних цілей. Також у статті описані основні закономірності розвитку інструментального розуміння права як у радянській (пострадянській), так і в американській науці.