Від старої теорії тлумачення до нової: основні виклики та рішення

Анотація

У статті висвітлюється стара теорія тлумачення, котра наполягає на відшуканні в тексті джерела права намірів законодавця. Стверджується її
невідповідність часу та наводяться головні критичні аргументи. Критично проаналізовано нинішній рівень вітчизняних робіт у галузі тлумачення. Подаються основні риси, котрим повинна відповідати нова теорія тлумачення: заміна методологічного фундаменту, поєднання гнучкості й стабільності, оновлення уявлення про мету тлумачення з урахуванням вимог нової методології, оновлена техніка й технологія тлумачення, врахування ціннісного та прагматичного аспектів тлумачення, диференційоване ставлення до різних джерел права. Запропоновано нову класифікацію теорій тлумачення чи правотлумачних систем. Вони поділені на статично-суб’єктивні, статично-об’єктивні, динамічно-суб’єктивні, динамічно-об’єктивні, змішані й синтетичні. Обґрунтовано позитивні риси синтетичної теорії тлумачення.