Моделі осмислення правової реальності в контексті комунікативної парадигми права

Анотація

У статті робиться спроба виявлення можливостей і меж застосування концептів «класичне» та «некласичне» щодо осмислення права в умовах пошуку пострадянською юриспруденцією своєї методологічної ідентичності. На основі застосування концепту правової реальності виділяються основні моделі її осмислення: об’єктивістська, суб’єктивістська і інтерсуб’єктивна. Обґрунтовується доцільність ідентифікації як некласичної тільки останньої моделі. У заключній частині статті ведеться полеміка з А. Поляковим у відповідь на його критичні зауваження на адресу деяких положень концепції правової реальності. Робиться висновок про взаємну доповнюваність концепцій правової реальності та правової комунікації, що ґрунтуються на інтерсуб’єктивному визнанні Іншого.