Судова реформа у контексті верховенства права

Анотація

У статті досліджуються проблеми реформування вітчизняної судової системи, набуття нею необхідних і достатніх ознак судової влади – передовсім, незалежності, легальності та легітимності. Судова влада розглядається як відокремлена гілка державної влади, що має монопольне право здійснювати правосуддя у державі, незалежність та ефективність якої є важливими умовами верховенства права та забезпечення прав людини у цивілізованому демократичному суспільстві. Шлях розбудови такої влади є відбиттям головних рис й особливостей шляху України до європейської цивілізації та її універсальних цінностей. На прикладах становлення судової системи США та конституційної юстиції в Західній Європі наголошується на актуальності та значущості класичних доктрин судової влади, необхідності їх урахування у вітчизняній практиці. Висвітлюються засадничі умови незалежності суддів та принципи їх етичної поведінки, закріплені в міжнародних документах і практиці ЄСПЛ. Судова практика визначається як сукупність практичної діяльності суддів зі здійснення правосуддя, осмисленого й накопиченого за її наслідками досвіду вирішення певних категорій судових справ, результатів аналізу та узагальнення цього досвіду. У світлі судової реформи розглядається актуальна наукова проблема визнання за вітчизняною судовою практикою правотворчої функції. Під судовою правотворчістю в умовах романо-германської системи розуміється діяльність судів із: 1) ухвалення судових рішень, у яких шляхом тлумачення правовим нормам надається нового значення (створення так званих «прецедентів тлумачення»); 2) фактичного скасування чинних нормативно-правових актів або їхніх частин шляхом визнання їх неконституційними або незаконними (так звана «негативна правотворчість»). Реальне реформування судової системи, впровадження демократичних принципів діяльності судових органів визначається як обов’язкова умова верховенства права в Україні.