Права людини і суверенітет держави у світлі комунікативного підходу до права
DOI:
https://doi.org/10.21564/2227-7153.2016.1-2.182009Ключові слова:
права людини, суверенітет держави, суверенітет особистості, комунікативна теорія права, свавілля влади, правосуб’єктністьАнотація
Автор статті захищає тезу, згідно з якою суверенітет, який розуміється як правове явище, являє собою правосуб’єктність, тобто праводієздатність
суб’єкта права – його здатність самостійно реалізовувати належні йому права та обов’язки. Як людина має суверенітет остільки, оскільки вона має права та обов’язки й здатність самостійно їх реалізовувати, так і держава має суверенітет остільки, оскільки має публічні права й може їх самостійно реалізовувати. Суверенний суб’єкт є головною умовою існування права, зокрема й права міжнародного. Однак поняття суверенної особистості передбачає визнання інших суверенних особистостей і взаємодію між ними. Отже, суверенітет як правове поняття передбачає визнання суверенітету іншого й комунікативну взаємодію між суверенами на основі взаємних прав та обов’язків. Природною й необхідною основою для повноцінної правової комунікації є визнання людини сувереном, тобто праводієздатною особою, яка належить сама собі. Визнання права людини розпоряджатися собою є наріжним каменем існування самого права й нормальної (правової) держави.
Посилання
Polyakov A. Obschaya teoriya prava: problemyi interpretatsii v kontekste kommunikativnogo podhoda [General theory of law: problems of interpretation in the context of the communicative approach], Moscow, 2016.
Polyakov A. Kommunikativnoe pravoponimanie [Communicative understanding of law], Saint Petersburg, 2014.
Yaschenko A. Filosofiya prava Vladimira Soloveva. Teoriya federalizma. Opyit sinteticheskoy teorii prava i gosudarstva [Vladimir Solovyov’s philosophy of law. Theory of federalism. The experience of the synthetic theory of law and state], Saint Petersburg, 1999.
Cotterrell R. A Legal Concept of community, Canadian Journal of Law and Society, 1997, no. 12, pp. 80-81.
Van Hoecke M. Pravo kak kommunikatsiya [Law as communication], Saint Petersburg,2012.
Habermas J. Kontsept chelovecheskogo dostoinstva i realisticheskaya utopiya prav cheloveka [The concept of human dignity and the realistic utopia of human rights], Voprosyifilosofii, 2012, no. 2.
Polyakov A. Prava cheloveka v kontekste «petrazhitskianskoy» perspektivyi [Human rights in the context of the «Petrazyckian» perspective], Pravovedenie, 2016, no. 1, pp. 46-61.
Trubetskoy E. Lektsii po entsiklopedii prava [Lectures on the encyclopedia of law], cited by: Gadjiev G. Russkaya filosofiya prava V. V. Bibihina [Russian philosophy of law of V. V. Bibikhin], Rossiyskiy ezhegodnik teorii prava, 2011, no. 4, pp. 9-34.
Ilyin I. O suschnosti pravosoznaniya [About the essence of conscience of law], Sobranie sochineniy, Moscow, 1994, vol. 4, pp. 149-414.
Polyakov A. Estestvenno-pravovaya teoriya I. A. Ilina [I. Ilyin’s natural law theory], Istoriyapoliticheskih ipravovyih ucheniy, Saint Petersburg, 2015, pp. 813-822.
Kelsen H. Chistoe uchenie o prave [Pure theory of law], Saint Petersburg, 2015.
Oppenheim L. Mezhdunarodnoe pravo [International law], Moscow, 1948, vol. 1.
Bodin J. Shest knig o gosudarstve [Six books of the Commonwealth], Istoriya politicheskih ipravovyih ucheniy. Hrestomatiya, Voronezh, 2000, ch. 1, pp. 332-338.
Coutumes de Beauvaisis, ch. 34, § 1043. URL: http://www.vostlit.narod.ru/Texts/ Dokumenty/France/XIII/1280-1300/Kutymi_Bovezi/text.htm.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Філософія права і загальна теорія права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
