Silent leges inter arma? Війна та досвід безправ’я

Анотація

У цій статті я розпочинаю діалог з двома українськими феноменологами, Олексієм Стовбою та Наталією Сатохіною, щодо двох фундаментальних питань, які стосуються співвідношення права і війни. По-перше, що ми можемо сказати феноменологічно про безправ’я як досвід? По-друге, чи приносить війна досвід безправ’я? У першому розділі цієї статті, продовжуючи діалог зі Стовбою та Сатохіною, я пропоную пояснення того, як можна розуміти право як подію чи хепенінг. Мій підхід значною мірою спирається на ресурси феноменологій Гуссерля та Рікьора. У другому розділі я розглядаю питання про те, чи можливе право під час війни. Аналіз цього питання вимагає розрізнення між різними видами воєн і різними видами права. Моя точка зору полягає в тому, що в усіх випадках безправ’я є модифікацією права, а це означає, що різні форми безправ’я можуть виникнути лише на седиментованому тлі права. Спираючись на роботи Віктора фон Вайцзекера, я далі кваліфікую безправ’я як досвід зла. Пояснення цієї кваліфікації веде до подальшого визнання знеособлюючої природи безправ’я та вимагає подальшого запитування про те, чому і в якому сенсі безправ’я протистоїть людській природі та що становить справжню гідність людського життя. З’ясування цього питання вимагає проведення низки додаткових розрізнень, найважливіші з яких стосуються гілетичного, інтенціонального та нормативного вимірів безправ’я. На закінчення я припускаю, що одна з фундаментальних функцій права полягає у створенні спільного світу як сфери спільних цінностей.