Що має право робити з війною?

Анотація

У статті здійснюється філософсько-правове осмислення війни України і РФ. Методологічною базою цього дослідження слугує концепція “Номосу землі” відомого німецького правознавця К. Шмітта. При цьому “номос” не береться в його традиційному значенні, як право позитивне, що протистоїть “фюсіс” як праву природньому. Під “Номосом землі” німецький філософ права розуміє подію промірювання землі, сутність якої складають феномени впорядкування і локалізації. Завдяки вказаній події як позитивне, так і природне право отримують свій онтологічний фундамент. В свою чергу, історичним еквівалентом Номосу є акт присвоєння землі. Саме історична подія розподілу і присвоєння землі на думку німецького правознавця є тим актом, що встановлює політичний, економічний та правовий порядок. Будь-яке право має за свій буттєвий початок певну виокремлену територію. Разом з тим під захопленням землі не слід розуміти чисто свавільне, збройне захоплення. Тому у статті наводяться ті критерії (надання згоди юридичним сувереном, надання згоди переважною більшістю суб’єктів міжнародного права, надання згоди корінним населенням окупованої території), завдяки яким фактичне заволодіння землею перетворюється на правову подію, яку можливо вписати у світовий чи континентальний правопорядок. Логічним наслідком подібної процедури є і переосмислення феномену війни, під яким розуміється збройний конфлікт рівних суверенів, який ведеться по певних правилах. У разі, якщо ці правила порушуються, мова йде вже не про війну, а про каральну акцію відносно агресора як порушника міжнародного права. Відтак право має на меті не заборонити, але обмежити війну. У підсумку автор доходить висновку, що право під час війни діє тільки відносно рівних суб’єктів та має три основні напрямки дії: покарання, прощення (амністію) та примирення.