Тіло права і право тіла. Тіло як правовий феномен

Анотація

Стаття присвячена осмисленню тіла як правового феномену. Адже незважаючи на те, що тіло онтологічно є найближчим до нас, з правової точки зору воно є одним з найбільш загадкових правових явищ. Так, класична юриспруденція зазвичай поділяє усе правове суще на суб’єктів права (державу, фізичних та юридичних осіб, народ і т.п.) та об’єкти правовідносин (майно, речові докази, предмети спору і т.п.). Однак тіло неможливо ідентифікувати в межах даних критеріїв. З одного боку, тіло само по собі не є суб’єктом права. Адже суто безтілесні, абстрактні утворення, такі як юридичні особи чи держава, є суб’єктами права, інколи не маючи жодного матеріального “втілення”. З іншого боку, суто тілесне буття ще не гарантує правосуб’єктності, оскільки, наприклад, наявність мертвого тіла саме по собі свідчить про її відсутність. Зазначений стан речей в повній мірі відбивається і в національному законодавстві України.  Його аналіз свідчить про те, що людське тіло не визначене у якості самостійного об’єкту правового регулювання, а відповідний правовий режим є відсутнім. Найбільш симптоматичним проявом тотального ігнорування правової проблематики тіла є відсутність відповідного терміну навіть у спеціальному медичному законодавстві, яке регулює трансплантацію органів, охорону здоров’я та медичну допомогу.

Відтак феномен тіла на теперішній час залишається поза увагою українських правників. Це призводить до відсутності концептуального розуміння тіла як правового явища і до невизначеності правового регулювання щодо тіла людини як такого. Внаслідок цього можна констатувати, що феномен тіла необхідно осягнути з філософсько-правової точки зору. Результатом такого осмислення є виділення наступних онтологічних рис тіла як правового феномену: синкретичності, лиминальности та інтенціональності. Це, в свою чергу, надає підстави стверджувати про те, що тілу іманентно присутня нормативність, коли воно само є гіпотезою і диспозицією для оточуючих осіб, а неможливість комунікації із ним – санкцією.  У підсумку автор доходить висновку, що недоторканість тіла слід закріпити на законодавчому рівні та зробити відповідні доповнення у Цивільний та Кримінальний кодекси України.