Обмеження прав людини в умовах війни і миру: конституційний аспект

Анотація

У статті проведено доктринальний аналіз конституційних критеріїв обмежень щодо прав людини. Автор ставить питання про те, чи відрізняється зміст та обсяг цих обмежень в умовах воєнного стану та у мирний час, а також про те, чи надає конституція державі можливість виходу за її межі під час збройної відповіді агресору. Стверджується, що запровадження більш суворих обмежень на права людини під час воєнного стану повинно бути збалансованим з конституційною вимогою адресованою до держави діяти згідно з конституцією. У противному випадку непропорційні обмеження, що нівелюють ядро конституційних прав призводять до того, що державна влада вийде за межі, що встановлені конституцією. Головним критерієм, або основою доктрини обмеження державної влади конституцією є конституційні права та свободи, що мають фундаментальнийхарактер. Як свідчить конституційна практика, ядро конституційних прав, які не є абсолютними (абсолютними правами є дуже обмежена кількість у сучасних конституційних системах - право на гідність, заборона тортур та право на життя) не підлягає жодним обмеженням, рівно як і абсолютні права. Дуже важливим критерієм, що походить з конституцій та практики органів конституційної юрисдикції сучасних держав, є те, що держава при встановленні обмежень не може порушувати сутнісний зміст конституційного права, тобто його ядра, яке не підлягає жодним законодавчим обмеженням з метою конституційного захисту свободи та автономії індивіда. Стверджується, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням, а обмеження допускаються Конституцією. Робиться висновок про те, що права і свободи, які згідно з переліком у частині другій статті 64 Конституції України не підлягають обмеженням, обмежуються за критеріями мирного часу, тобто не підлягають екстраординарним обмеженням під час війни. Щодо інших конституційних прав і свобод, що не потрапили до зазначеного переліку у статті 64 Конституції України, можуть діяти більш суворі обмеження щодо прав і свобод зі сторони держави; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету та бути виправданими необхідністю отримання перемоги над ворогом.