Морально-правовий дискурс війни в умовах російської аґресії проти України

Анотація

Зміст цієї статті є дослідженням морально-правових аспектів філософського дискурсу російської агресії проти України як предмету практичної філософії, зокрема й філософії права. Концепт дискурсу застосовано в парадигмі арґументативного діалогу комунікативної філософії. У дослідженні показана спорідненість сучасного соціально-політичного режиму Росії з німецьким націонал-соціалізмом, зауважено постмодерністський характер ідеологічного забезпечення його леґітимності, коли для збереження влади використовують різноманітні ідеологічні засоби: євразійство, православ’я, нацизм, фашизм, комунізм, суміш архаїчних світоглядів і практик. Пов’язана з постмодернізмом ситуація постправди і постморалі призводить до морально-етичної та правової деградації російського суспільства. Аґресивна ідеологія та політика російського імперіалізму має своє морально-психологічне виправдання в ресентименті, пов’язаному з пермантентним відставанням Росії в модернізації економічних та соціально-політичних інституцій. Ресентимент компенсується гібрисом, що утворює соціально-психологічний фундамент “русского мира” – ідеології аґресивної імперіалистичної політики Росії. У тексті актуалізована також полеміка з Юрґеном Габермасом, зокрема піддано критиці його концепт перемовин, в якому фактично іґноровані законні інтереси України. Наголошуючи на обмеженості звернення до перемовин і необхідності спротиву російським аґресорам, зауважено  неправомірність заперечення евристичних можливостей комунікативної парадигми в сучасній практичній філософії, зокрема й етики дискурсу. Висновок: боронячи свою країну, українці боронять свободу Європи і універсальні цінності, тому Україна має не тільки “не програти у цій війні,” Україна має перемогти.