Рівність ненародженої дитини та жінки у правах: конституційна дилема ліберальних суспільств

Анотація

У статті досліджується проблематика визначення конституційного статусу ненародженої дитини (людського ембріону) та можливість впровадження його правового захисту рівного тому, який надається людині після народження.
Основним об’єктом аналізу є Рішення К 1\20 Конституційного Трибуналу Польської Республіки, прийняте у жовтні 2020 року, яке визнало неконституційним законодавче положення про можливість перервати вагітність (здійснити аборт) у випадку виявлення тяжкого
та незворотного ураження плоду, або невиліковної хвороби зародку.
Авторка здійснює юридичний аналіз Рішення та робить спробу окреслити філософсько-правову й конституційну проблематику щодо визначення правового статусу зародку, об’єму його прав, та їх співвідношення із правом жінки на приватне життя у ситуаціях, коли вони перетинаються
та захист одного права виключає захист іншого.
Авторка звертається до концепції “позитивної моралі” Герберта Харта й його думки про те, що суспільство не може прагнути до досягнення єдиної для всіх моральної мети чи цінності, що робить необхідним досягнення компромісів.
У межах цієї статті представлено три підрозділи, які є важливими для постановлення проблематики у відповіді на поставлені запитання. Перша частина пропонує аналіз самого рішення Трибуналу та основні юридичні положення, які вплинули на його формування. Друга частина
представляє погляд на те, чи допустимим є заборона здійснювати переривання вагітності на тій підставі, що у людського ембріона виявлено тяжке та незворотне ураження плоду, або невиліковну хворобу. Третя частина передбачає осмислення загально філософської проблематики
віднесення питання абортів до так званих “складних справ” та основних поглядів на те, яким чином вирішувати такі справи у юридичному полі.