Бізнес, права людини і новий суспільний договір у цифрову епоху: Бізнес, права людини і новий суспільний договір у цифрову епоху

Юлія  Размєтаєва

doi:10.21564/2707-7039.1.247482

Автор(и)

Юлія Размєтаєва Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна

DOI:

https://doi.org/10.21564/2707-7039.1.247482

Ключові слова:

асиметрія влади, бізнес, зобов’язання бізнесу, права людини, суспільний договір, цифрова епоха

Анотація

Статтю присвячено проблемі укладання нового суспільного договору у цифрову
епоху, з урахуванням особливостей останньої та складних викликів у сфері бізнесу й прав людини.
Розглядаються питання потреби у переукладанні такого договору, складу сторін та його основних
умовах. Наголошується на тому, що майже неконтрольована діяльність і зростаюча могутність
компаній виступають не єдиною, однак однією з найвагоміших причин для перегляду контракту.
У статті стверджується, що тими особливостями цифрової ери, які позначаються на причинах
укладання та змісті нового суспільного договору, є такі: значна частина всіх видів діяльності
суб’єктів відбувається в кіберпросторі або має онлайн-компонент; цифрові інструменти
надзвичайно поширені як у публічному, так і в приватному житті; дані стають ключовими для
будь-якої економічної, соціальної, політичної діяльності; обсяг даних величезний, а швидкість
їх поширення неймовірно висока; розвиток суспільств нерівномірний, і він підсилюється
цифровим розривом; могутність бізнес-структур зростає, зростає і їхня здатність модифікувати
поведінку користувачів цифрових інструментів.
Основними загрозами для наявного соціального контракту визначаються суттєвий дисбаланс
між правами та обов’язками сторін, неефективність інструментів контролю за його дотриманням,
асиметрія влади, формування компаніями нормативної рамки всупереч їх ролі у приватному
секторі. Розглядаються спроби включити бізнес до сторін договору, залишивши в центрі права
людини та справедливість, зокрема легітимність і погодження умов за рівної участі індивідів,
громадянського суспільства, компаній та урядів.
Наводяться причини потенційної втрати сили наявним суспільним договором у цифрову
еру, зокрема й на прикладах, які загострила пандемія COVID-19. Підкреслюється необхідність
погодити відповідальність учасників, а також врахувати наслідки взаємопроникнення онлайн
і офлайн життя, прискорену цифровізацію, поглиблення технологічного розриву.

Біографія автора

Юлія Размєтаєва, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри теорії і філософії права

Посилання

Andrews, Dan, Chiara Criscuolo, and Peter N. Gal. “Frontier Firms, Technology Diffusion and Public Policy: Micro Evidence from OECD Countries.” OECD Productivity Working Papers 2 (2015). Paris: OECD Publishing.

Demeritt, David. “The New Social Contract for Science: Accountability, Relevance, and Value in US and UK Science and Research Policy.” Antipode 32 (3) (2000): 308–29.

Geerlof, Jaap. “A New Social Contract: Substituting the Neoliberal Public Policy Paradigm with a Participatory Public Policy Paradigm.” World Futures 75 (4) (2019): 222–41. https://doi.org/10.1080/02604027.2018.1554549.

Hamm, Brigitte. “The Struggle for Legitimacy in Business and Human Rights Regulation – a Consideration of the Processes Leading to the UN Guiding Principles and an International Treaty.” Human Rights Review (2021). https://doi.org/10.1007/s12142-020-00612-y.

Hsieh, Nien-hê. “Business Responsibilities for Human Rights: A Commentary on Arnold.” Business and Human Rights Journal 2 (2017): 297–309. https://doi.org/10.1017/bhj.2017.6.

Kochan, Thomas, and Beth Shulman. “A New Social Contract: Restoring Dignity and Balance to the Economy.” Economic Policy Institute Biefing Paper no. 184. Washington, 2007. http://www.gpn.org/bp184/bp184.pdf.

Maassen, Peter. “A New Social Contract for Higher Education?” In Higher Education in Societies, edited by Gaële Goastellec and France Picard. Higher Education Research in the 21st Century Series. Rotterdam: SensePublishers, 2014. https://doi.org/10.1007/978-94-6209-746-9_4.

O’Neill, Onora. Justice Across Boundaries: Whose Obligations? Cambridge: Cambridge University Press, 2016.

Ossewaarde, Marinus R. R. “The New Social Contract and the Struggle for Sovereignty in the Netherlands.” Government and Opposition 42 (4) (2007): 491–512.

Rifkin, Jeremy. “A New Social Contract.” The Annals of the American Academy of Political and Social Science 544 (1996): 16–26. http://www.jstor.org/stable/1047960.

Rott, Peter. “A New Social Contract Law for Public Services? – Consequences from Regulation of Services of General Economic Interest in the EC.” European Review of Contract Law 1, no. 3 (2005): 323–45. doi: https://doi.org/10.1515/ercl.2005.1.3.323.

Rawls, John. A Theory of Justice. Cambridge, MA: Belknap Press, 1999.

Tasioulas, John. “Saving Human Rights from Human Rights Law.” [In Ukrainian.] Filosofiya prava i zahalʹna teoriya prava 1 (2020): 172–215. https://doi.org/10.21564/2227-7153.2020.1.219080.

The New Digital Domain. How the Pandemic Reshaped Geopolitics, the Social Contract and Technological Sovereignty. Policy Report. Madrid: Center for the Governance of Change, IE University, 2020. https://docs.ie.edu/cgc/IE-CGC-The-New-Digital-Domain.pdf.

Shadmy, Tomer. “The New Social Contract: Facebook’s Community and Our Rights.” Boston University International Law Journal 37 (2019): 307–54.

Бізнес, права людини і новий суспільний договір у цифрову епоху