Неоліберальний вірус у Бразилії та дискусія з Джорджо Агамбеном

Анотація

Роздуми, викладені у цьому есеї спровоковано останньою статтею діючого міністра
закордонних справ Бразилії, канцлера Ернесто Араужо, призначеного чинним президентом
Бразилії Жаіром Мессіасом Болсонаро. У ній бразильський міністр висловлює занепокоєння
тим, що нинішня пандемія, викликана коронавірусом (COVID-19), може стати підставою для
запровадження виняткових заходів, спрямованих проти бразильської демократії, які можуть
привести країну до «комуністичного перевороту» або до уряду, що керується «нацистськими
методами». Говорячи про небезпеку пандемії для бразильської демократії, Араужо цитує
відомих сучасних філософів Славоя Жижека та Джорджо Агамбена, щоб обґрунтувати своє
занепокоєння.
У свою чергу, у цьому есе показано, що Араужо використовує ключові категорії Агамбена
некоректно і внаслідок цього перекручує його основну ідею. Зокрема, йдеться про те, що,
зрозуміле належним чином, центральне для італійського філософа поняття надзвичайного
стану в дійсності сприяє не апології неолібералізму, а проясненню факту, що його бразильський 

міністр намагається приховати: насправді за неоліберальною риторикою Болсонаро стоять
танатополітичні («політика смерті») та авторитарні наміри.
На прикладі Бразилії з її політичною та історичною специфікою продемонстровано, як
в умовах пандемії неолібералізм (що його визначальною рисою, за Мішелем Фуко, є підпо-
рядкування держави ринку, а наслідком – продукування біополітики) створює перманентний
економічний надзвичайний стан, а капіталізм протистоїть медицині. Остання ж прагне стримати
«танатополітичну машину латиноамериканського авторитарного неолібералізму».