Сутнісність справи
DOI:
https://doi.org/10.21564/2227-7153.2019.2.204727Ключові слова:
природне право, екзистенційне право, екзистенційні суб’єктивні права, людина, історична екзистенціяАнотація
У відповідь на руйнування в ХХ ст. класичних раціональних уявлень про
світ та місце людини в ньому, включно з уявленнями про природне право та права людини, у другій половині ХХ ст. правознавці та практичні юристи здійснили спробу реанімувати природно-правові погляди, розвиваючи їх на методологічній базі сучасних філософських вчень. Йдеться насамперед про феноменологічну філософію, філософію екзистенції, герменевтичну філософію, які стали фундаментом для розвитку правознавства. Прикладом намагання переосмислення права в розрізі людського буття – екзистенції – та буття взагалі стала книга відомого німецького філософа права Вернера Майхофера, яка отримала назву «Сутнісність справи». Полемізуючи з традиційними поглядами на природне право, коли останнє осягалося як виключно ціннісне утворення, Вернер Майхофер прагне зрозуміти право як буттєве явище, яке існує не в деонтологічному світі Належного, але у нашому повсякденному соціальному співіснуванні з іншими людьми. Аналогічним шляхом права індивіда трансформуються із суто інтелектуальної побудови на буттєві якості людини. Витоком такого екзистенційного права є не позитивна норма закону, прийнята офіційним органом, і не якісь «життєві» закономірності. Виключно людина, яка існує як відповідальна та поставлена перед ситуацією вільного вибору, має можливість вирішити, що таке природне право як право екзистенційне. В результаті цього замість авторитетного можновладця, наприклад, Бога, Космосу чи Суверена виступає людська істота, яка, однак, не тільки має свободу волі, але і має відповідати за свої вчинки, скоєні завдяки вільному вибору.
У такому разі людина, яка бере участь у правовій події, виявляється сам-на-сам із світом, коли місія людини полягає у самореалізації та одночасній реалізації права. Відтак буттєві умови співіснування з іншими людьми є не апріорними координатами нашого існування на Землі, але виступають як справжнє природне право – право екзистенції.
Посилання
Aristotle. Nikomachische Ethik.
Berqbohm, Karl. Jurisprudenz und Rechtsphilosophie. Leipziq, 1892.
Coing, Helmut. Grundzuege der Rechtsphilosophie. Berlin, 1950.
Dernburg, Heinrich. Pandekten, I. 5 Aufl. Berlin, 1896.
Esser, Josef. Grundsatz und Norm in der richterlichen Fortbildung des Privatrechts. Tubingen: Mohr, 1956.
Fechner, Erich. Rechtsphilosophie. Tubingen, 1956.
Geny, Francois. Science et technique en droit prive positif, I. Paris, 1922; II. Paris, 1915.
Heidegger, Martin. Sein und Zeit. 1927.
Huber, Eugen. “Ueber die Realien der Gesetzgebung.” In Zeitschrift fuer die Rechtsphilosophie, 39–94. Leipzig, 1914.
Jaspers, Karl. Philosophie. 2 Aufl. Berlin/Gottingen/Heidelberg, 1948 Jhering, Rudolf von. Geist des Roemischen Rechts. 3 Aufl. 1872.
Kaufmann, Arthur. Naturrecht und Geschichtlichkeit. J. B. C. Mohr, 1957.
Kranz, Walther. Vorsokratische Denker. 2 Aufl. Berlin, 1949.
Kungfutse. Gespraeche [Lun Yue]. Dusseldorf/Koln, 1955.
Leist, Burkard Wilhelm. Die Realen Grundlagen und die Stoffe des Rechts. Jena, 1877.
Luno Pena, Enrique. Historia de la filosofia del derecho. Т. 2. Barcelona, 1954.
Maihofer, Werner. “Der Unrechtsvorwurf.” In Rittler-Festschrift. Aaalen, 1957.
Maihofer, Werner. Recht und Sein. Frankfurt am Main: Klostermann, 1954.
Maihofer, Werner. Vom Sinn menschlicher Ordnung. Frankfurt am Main: Klostermann, 1956.
Pufendorf, Samuel von. De iure naturae et gentium.
Radbruch, Gustav. “Die Natur der Sache als juristische Denkform.” In Festschrift fur Rudolf Laun, 157–76. Hamburg: Toth, 1948.
Radbruch, Gustav. “La natura della cosa come forma giuridica di pensiero.” Rivista int. d. Filosopfia d. Diritto (1941).
Radbruch, Gustav. Rechtsphilosophie. 5 Aufl. Stuttgart, 1956.
Radbruch, Gustav. “Rechtsidee und Rechtsstoff.” Kant-Festschrift des Archiv fuer Rechts und Wirtschaftsphilosophie Bd. 17 (1924): 343–50.
Radbruch, Gustav. Vorschule der Rechtsphilosophie. Heidelberg, 1948.
Reinach, Adolf. Zur Phaenomenologie des Rechts, Neuauflage der Apriorischen Grundlagen des Buergerlichen Rechts. Munich, Kosel-Verlag, 1953.
Reiner, Hans. “Die Goldene Regel.” Zeitschrift fuer Phil. Forschung 3 (1) (1948): 74–105.
Savigny, Friedrich Carl von. System des heutigen roemischen Rechts, I. Berlin, 1840.
Savigny, Friedrich Carl von. Vom Beruf unserer Zeit fuer Gesetzgebung und Rechtswissenschaft. Freiburg, 1892.
Stratenwerth, Gunter. Das rechtstheoretische Problem der Natur der Sache. J. B. C. Mohr, 1957.
Thomas Aquinas. “Summa Theologica.” In Die Deutsche Thomas-Ausgabe: Band 18. Heidelberg- Munchen: F. H. Kerle, 1953.
Voggensperger, Rene. Der Begriff des “ jus naturale” im Roemischen Recht. Basel, 1952.
Weber, Max. Wirtschaft und Gesellschaft. 3 Aufl. Tubingen: Mohr, 1947.
Weischedel, Wilhelm. Recht und Ethik. Karlsruhe: C. F. Muller, 1956.
Welzel, Hans. Naturrecht und materiale Gerechtigkeit. 2 Aufl. Gottingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1955.
Wieacker, Franz. Gesetz und Richterkunst. Karlsruhe, 1958.
Wieacker, Franz. Privatrechtsgeschichte der Neuzeit. Gottingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1952.
Wieacker, Franz. Zur rechtstheoretischen Praezisierung des paragraphe 242 BGB. 1957.
Wolf, Erik. Das Problem des Naturrechtslehre. Versuch eine Orientireung. Karlsruhe: C. F. Muller, 1955.
Wolf, Erik. Griechisches Rechtsdenken. Bd.II: Rechtsphilosophie und Rechtsdichtung im Zeitalter der Sophistik. Frankfurt, 1952.
Wolf, Erik. Grosse Rechtsdenker. 3 Aufl. Tubingen, 1951.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 В. Майхофер
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.