Досвід права і досвід безправ’я: герменевтична перспектива

Анотація

Авторка розглядає право не з точки зору його інституційного аспекту, а з точки зору досвіду, тобто не як об’єкт нашого пізнання або технічного панування, а як те, що відбувається з нами. З позицій феноменологічної герменевтики проясняється сутність нашого фундаментального досвіду як досвіду розуміння, або досвіду сенсу, що являє собою не одну з наших здатностей, а первинний спосіб нашого буття в світі, за допомогою якого ми примиряємося з реальністю. Разом з тим, відзначається, що сенсу немає як такого ні в світі, ні в людині; сенс – це завжди зустріч, і умовою можливості будь-якого досвіду є фундаментальна відкритість та готовність визнати Іншого в його претензії на істину, тобто визнати його рівну свободу і рівну гідність (I). Таким чином, досвід права як рух від невизнання до взаємного визнання людей мислиться як невід’ємний аспект нашого досвіду буття в світі, який, проте, завжди супроводжується ризиком невизнання. Саме в цій зоні ризику, на півшляху від невизнання до стану миру, авторка локалізує право (II). У свою чергу досвід безправ’я розглядається як досвід радикального невизнання, що його переживають люди в ситуаціях, які в сучасній філософії концептуалізуються за допомогою поняття «надзвичайного стану». Згідно авторці, останнє не може бути вписано в правову реальність ані як «включене виключення», ані жодним іншим чином, оскільки як досвід політичного насильства, воно по суті є антитетичним досвіду права як досвіду визнання, натхненного утопією миру (III).